Erhalten Sie Zugang zu diesem und mehr als 300000 Büchern ab EUR 5,99 monatlich.
- Herausgeber: Strelbytskyy Multimedia Publishing
- Kategorie: Poesie und Drama
- Sprache: Deutsch
Мы за мир! Нет войне в Украине! В антологии принимают участие поэты и прозаики - победители конкурсного отбора нескольких проектов Содружества деятелей литературы и искусства Глория и Академии ЛИК, а также откликнувшиеся на призыв темы поэзии «Нет войне в Украине!» Интернациональный проект из Украины, Азербайджана, Беларуси, Казахстана, Узбекистана, Израиля, Китая, Греции, Боснии-Герцеговины, Филиппин, Непала и Германии. Татьяна Черненко Светлана Капуста Татьяна Грицан-Чонка Сария Ага Маммадова Виктория Левина Елена Ананьева James Tian Eden Soriano Trinidad Xanthi Hondrou-Hill Dimitris P. Kraniotis Nermina Subaschich Maid Corbic Bozena Helena Mazur-Nowak Santosh Kumar Pokharel Наталья Тимофеева Сергей Брайко Гульмира Джумагалиева Юрий Виткин Гульноза Амирова Мария Мучинская Людмила Садовская Айнура Кумарханова Али Джафар оглы Алиев Виталина Кигим Абуллох Абдумоминов Марина Ламбертц-Симонова
Sie lesen das E-Book in den Legimi-Apps auf:
Seitenzahl: 219
Veröffentlichungsjahr: 2022
Das E-Book (TTS) können Sie hören im Abo „Legimi Premium” in Legimi-Apps auf:
Ähnliche
Южное Солнце – 8. Життя виходить з кольору неба, нi вiйнi!
Мы за мир!
Нет войне в Украине!
В антологии принимают участие поэты и прозаики - победители конкурсного отбора нескольких проектов Содружества деятелей литературы и искусства Глория и Академии ЛИК, а также откликнувшиеся на призыв темы поэзии «Нет войне в Украине!» Интернациональный проект из Украины, Азербайджана, Беларуси, Казахстана, Узбекистана, Израиля, Китая, Греции, Боснии-Герцеговины, Филиппин, Непала и Германии.
Татьяна Черненко
Светлана Капуста
Татьяна Грицан-Чонка
Сария Ага Маммадова
Виктория Левина
Елена Ананьева
James Tian
Eden Soriano Trinidad
Xanthi Hondrou-Hill
Dimitris P. Kraniotis
Nermina Subaschich
Maid Corbic
Bozena Helena Mazur-Nowak
Santosh Kumar Pokharel
Наталья Тимофеева
Сергей Брайко
Гульмира Джумагалиева
Юрий Виткин
Гульноза Амирова
Мария Мучинская
Людмила Садовская
Айнура Кумарханова
Али Джафар оглы Алиев
Виталина Кигим
Абуллох Абдумоминов
Марина Ламбертц-Симонова
© 2022 – Коллектив авторов, автор-редактор составитель Елена Ананьева
«Життя має силу Вкраїнської Ниви,
Життя у продовженні променя Сонця,
Життя під покровом Небесної сині…»
Ви чули?
Життя починається з жовтої стрічки –
Іванка дарунок для Діви Марічки.
Життя виходить з кольору Неба,
Инших фарб ми не кликали,
Їх нам не треба…
Життя має силу Вкраїнської Ниви,
Життя у продовженні променя Сонця,
Життя під покровом Небесної сині.
Архангели Вишні у нас охоронці.
Наші діти не винні,
Ми не повинні
Нести поклони ідолу мору.
Ми в Україні, у Мами в Подолі.
Доволі смерті! Доволі!!!
Нам треба МИРУ!
Тетяна Грицан-Чонка.
Закарпаття, Україна
l ЧАСТЬ. ПОЭЗИЯ
Глава 1. Татьяна Черненко
Черненко Татьяна Дмитриевна, родилась 8 июля 1976 года в городе Березовка Одесской области (Украина) в семье учителей.
Со школьного возраста принимала активное участие в Литературных Конкурсах разных уровней: писала сказки, стихи, рассказы. Стихи печатались в местной газете. Была активным участником драм.кружка
Высшее образование. Работала в Гос. нотариальной конторе (помощником нотариуса), в Березовском рай. суде (главным специалистом информационных технологий). Работаю руководителем кружков (для деток): «Литературное творчество», «Народні ремесла України», «Изготовление изделий из бисера» в Коммунальном Учреждении «Березовский городской центр детского и юношеского творчества». Прийдя в творчество из нотариальной конторы, где работала помощником нотариуса.
Любимое хобби – рукоделие (вязание, вышивка, куклы-мотанки, картины и бижутерия из бисера, рушники). Многие работы занимали призовые места на городских, районных, областных, Всеукраинских, Международных конкурсах и выставках. Некоторые изделия находятся в Музеях Украины.
Поэзия – моя жизнь! Пишу стихи на русском и украинском языках. За последние года с поэтами Березовки и Одессы были изданы сборники: "Я не мовчу, я вам сказати мушу", «На узбережжі Слова», «Весняна рапсодія» та ін. Также были изданы 4 авторских сборника стихов: «Не ошибаются лишь Боги»(2016), «Раз на раз не приходится»(2017), «Щастя там, де Батьківщина»(2018), «Женское чтиво»(2019). В 2019 году был подготовлен и издан детский сборник стихав и рисунков воспитанников кружков «Березовского ЦДЮТ» - «Натхнення дитячих сердець». Много раз издавалась в печатных изданиях (газеты, журналы), выступала на концертах и вечерах с чтением авторских стихов.
В «копилке» наград: Дипломы лауреата им. Де Ришелье, Дипломы лауреата областного конкурса «Премия им. Р.Палецкого», Дипломы победителя областного фестиваля «Осінь в Бірзулі», Дипломы лауреата XVII, XVIII, XIX та XX Многонационального конкурса "Українська мова-мова єднання", Благодарность за активное участие в X областном фестивале-конкурсе «Співець українського слова» и другие.
Летять думи, немов птахи
Летять думи, немов птахи,
Зграєю на волю
І малює мужність знаки
Про щасливу долю.
Болить серце від печалю
За рідну Вкраїну,
Над землею Батьківщини
Гімн повсюди лине.
Майоріє гордо прапор
У небесній сині,
За свободу і за правду
Кожен з нас загине.
Не дамо ми, милі браття,
Над нами знущатись,
Від російських самодурів
Будем захищатись.
Бо народ - то є Держава,
Ми - велика сила!
Не дозволимо загнати
Нас усіх в могилу.
Адже кожен має право
На свободу слова.
Наша зброя - міцність духу
Й українська мова.
Візьмем зброю ми у руки
Проти супостатів
І у бій, за Перемогу!
Нас не подолати!
З України геть тікайте
«Путінські собаки»!
А «кораблеві-москалю» -
Ми вказали знаки!
Линуть думи на свободу
В піднебесся синє,
Всі козацького ми роду -
Діти України!
Воїн український
Воїн український у лиху годину
Мужньо захищає рідну Україну.
Днями і ночами завжди на сторожі,
Не пройдуть повз нього недруги ворожі.
Не страшні ні зливи, ні вітри холодні,
Гріють його серце матері долоні
І слова завітні: "Друзів, не цурайся.
Будь хоробрим, сину, живим повертайся!
Ангел - охоронець нехай оберігає
Та від куль ворожих завжди захищає»...
І звучить молитва Пресвятій Марії
За всіх воїнів - синів, щоб були живії.
Сильні та відважні сини України
Захищають мужньо нашу Батьківщину.
Готові боротися за честь і свободу,
Та продовження святого козацького роду.
До землі уклін тобі, хоробрий солдате,
Будемо про подвиги вічно пам'ятати!
Воїн український - захисник держави,
За мир, спокій на землі тобі Вічна Слава!
Не заживуть вiд горя рани
Минають тижні, йдуть години,
Спливає час, проходять дні…
А над землею слова линуть:
«Хай буде МИР!» і «НІ, війні!»
Не заживуть від горя рани,
Що залишила всім війна.
Синів убитих плачуть мами
В холодній хаті у вікна.
Жінки самотні залишились,
(Від горя серце – попалам),
Сумують вдови на могилах
Та навіщають Божий храм.
Осиротіли малі діти -
Загинув тато на війні…
Несуть до обелісків квіти -
Волошки й маки польові.
Болить душа всього народу
За тих, хто на війні поліг -
За мирних й воїнів зі Сходу,
Братів, хто в битві допоміг.
І плаче гірко Україна
За рідних діточок-синів.
Щодня із вуст молитва лине:
«Хай буде мир!»… «Кінець війні»!
Ридає дощ сльозами з неба
За вбитих на війні синів…
А десь, над полем українським,
Летить до нас клин журавлів.
"Побажання народам..."
Побажання народам
В вірі кріпне побратимство,
Разом будем "Я" і "ТИ",
Бог - життя, земля - дитинство,
А надія - то мости.
Слово - сила, міцна зброя,
Що гостріша за ножі,
Батьківщина - мати, воля,
Непідкореність душі.
Біль у серці за неправду,
Думи в кожного свої:
Сім'я, діти, кошти, влада,
Життя в місті чи в селі.
Щоб не було суперечок,
Ми всі - браття! Ми - рідня!
Ранок чи обід, чи вечір,
Пам'ятаймо, ТИ і Я!
Миру мир у всьому світі,
Днів без горя та війни,
Хай щастить дорослим, дітям,
Радощів земних, весни,
Довголіття та кохання
(Як Кобзар пророчив всім),
Щоб здійснилися бажання
Й благодать пришла у дім.
"Не плачь. Не бойся. Не проси..."
Не плачь. Не бойся. Не проси.
Не унижайся перед каждым
И крест свой с гордостью неси,
Не повторяй ошибок дважды.
Не проклинай своих врагов,
Они предстанут перед Богом.
И не сердись на дураков,
Оставь обиды за порогом.
Не злись на гадкие слова,
Ведь сквернословие для гадов.
Не слушай, что кричит толпа,
Они ведут себя, как стадо.
Живи. Борись и побеждай.
Стремись всегда к заветной цели.
Ты - ЧЕЛОВЕК! Не забывай.
Не становись подобным зверю.
Война
Прольётся кровь пурпурного заката,
Земли нить отсекая от небес.
Чеканит время числа циферблата,
Погода объявила всем протест.
Здесь больше не летают мира птицы,
Их распугали взрывы бомб и мин.
А ведь недавно, с юга, над границей
Летел в родной край журавлиный клин.
По вечерам не видно света в окнах,
Не слышно детский лепет или смех.
Рисует солнце на разбитых стёклах
Войны проклятой первородный грех.
Неужто, Бог покинул эту землю,
Позволив убивать своих детей?!
Неужто, ангелы добра все дремлют,
Забыв, что надо защищать людей?!
Разлита боль в преддверии рассвета,
Дождём печальным плачут небеса
И погибает медленно планета
От горя, что несёт с собой война.
А вчера не закончилось миром
А "ВЧЕРА" не закончилось миром,
Вновь СЕГОДНЯ слышны крик и плач,
Провели на словах грань пунктиром,
Отсекли от своих неудач.
Серой пылью и потом кровавым
Пропиталась родная земля -
От снарядов сгоревшие травы
И от "градов" измяты поля.
Будто вновь наступил сорок первый
И с ума все сошли в один миг,
Раскаленным железом по нервам
Превратили молчание в крик.
В одночасье дома все в руины
И без слез не узнать города,
Называли ВЧЕРА жизнь счастливой,
А СЕГОДНЯ здесь боль и война...
Нет дня без крови. Глупая война
Нет дня без крови. Глупая война,
Безумно убивающая разум,
Дающая посмертно ордена,
Вмиг разрушает судьбы по приказу.
Напрасной кровью даты сочтены,
Нет дня в котором не было бы смерти.
Пронзает боль от проклятой войны
Сердца невинных... Погибают дети.
Растаял снег, скрывающий тела
От мира (неизвестно убиенных);
Где город был, осталась лишь зола,
Едва там слышен стон военнопленных.
Рыдают души тех, кто был убит,
Пытаясь отыскать покой в руинах...
А где-то мама плачет и скорбит
Над похоронкою родного сына.
Нет дня без крови. Горе. Боль. Беда.
Усталость разливается по коже...
И кажется, что было так всегда -
Пронзающая боль сердца до дрожи.
Дети Донбасса против войны
Мы, дети Донбасса, лишенные детства,
Не понаслышке знаем о войне...
Слышна стрельба и взрывы по соседству,
От пуль отметины остались на стене.
Не слышно больше радостного смеха,
Скрипят качели одиноко во дворе.
От взрывов раздается громко эхо,
Мы содрогаемся от ужаса во сне.
В кровавых лужицах - осколки неба,
Не видно солнца... Серый дым кругом.
Таится тихо снайпер где-то...
Быть может, под прицелом был наш дом.
А мы молчим. Смерть рядом. Страшно.
Лишь тихий плачь и шепот наших мам.
Гуляет ветер в щелях бесшабашно,
По темным комнатам и по пустым углам.
Весну украли, а теперь нет лета.
Всё чаще слышно слово "экстремизм".
Сегодня дети просят всю планету
Стать на защиту мира и за жизнь.
Услышьте люди крик детей Донбасса:
"Мы не мишени!... и Земля - не тир!"
Пусть в каждом доме раздается фраза:
"Конец ВОЙНЕ!!! STOP WAR!!!
Мы все за МИР!"
Ти - Мати, Батькiвщина, Жiнка
Ти - цвіту яблуневого краса,
Ти - аромат, що землю огортає,
Ти - синь небес, ранковая роса,
Ти - сонце, що теплом всіх зігріває.
Ти - грація березових гаїв,
Пташиний щебет, що в садах лунає,
Ти - загадковість й насолода снів,
Ти - крила янгола, що обіймають.
Ти - іскра, що запалює серця,
Ти - стежка, що веде до перемоги,
Лазурне море, бистрая ріка,
Ти - милість, благодать, дарунок Бога.
Ти - муза, Ти - мелодія душі,
Поезії безсмертної натхнення,
Зірковий танець, чарівні пісні,
Народна мудрість і жива легенда.
Ти - затишок, сімейний оберіг,
Ти - джерело життя людського роду,
Ти - сльози радості, дитячий сміх,
Ти - почуття, Ти - матінка-природа.
Ти - вишиванка, калиновий цвіт,
Поля, ліси та гори, полонини,
Ти - подих вітру, Ти - лелек політ,
Провісник щастя, вірність лебедина.
Ти - шелест малахітових дібров,
Мрійливий настрій, легкая хмаринка,
Ти віра і надія, Ти - любов,
Ти - Мати, Батьківщина. Ти є Жінка!
Осени дивной туманная гладь
Осени дивной туманная гладь
С легкостью наземь безмолвно ложится.
В воздухе тает земли аромат
И, растворяясь, по венам струится.
Ветер-бесёнок срывает листву,
Словно дитя, беззаботно играя.
И окунается мир весь в хандру,
Под листопад и дожди засыпая.
Город шафрановый дарит покой,
Всех насыщая осенней истомой.
День утопает во мгле золотой,
Ночь погружается в сладкую кому.
Рiдну мову ми славiмо
Рідну мову ми славімо
У піснях - віршАх назавжди,
Рідний край благословімо
І борімося за правду!
Сльози висохнуть від сонця,
Що у небі так палає.
Хай Небесна Свята Сотня
Нас від горя захищає!
Ми, нащадки Батьківщини,
Будем вічно пам’ятати
І молитися щоднини
За Небесних наших братів.
Разом назавжди, єдині,
В цьому наша, люди, сила!
Не скорімося віднині
І не ляжемо в могилу!
Нехай думки ворожнечі
Згинуть із землі назавжди.
Не прогнуться наші плечі
Від лукавої неправди.
Земля мову народила,
Що від серденька лунає.
Янгола хранять нас крила,
Над Вкраїной що літає!
Рідну мову й Батьківщину
Прославляємо навіки!
Храни, Боже, Україну!
Мир і воля - наші ліки!
Дети остаются навсегда
Меняются маршруты, города,
желания и мысли, и поступки,
ломаются часы и мясорубки;
А дети остаются навсегда.
Меняются ветра и облака,
неверные друзья, дома, соседи,
пароли и аккаунты в соц.сетях;
А дети остаются навсегда.
Меняются любовники, мужья,
еда и быт, романтика в постели,
упреки, обещанья, дни недели;
А дети остаются навсегда.
Меняются и возраст, и судьба,
прически, увлечения и мода,
работа, настроение, погода;
А дети остаются навсегда.
Кобзар залишив Заповiт
Кобзар залишив "Заповіт":
Живіть без горя сотні літ!
Щоби не знали: лиха рабства,
Години лютої тиранства,
Калюж кривавих на землі,
Дітей загиблих у труні,
Стрільби на площах та майданах,
Тюремних камер та кайданів,
Продажних кривдників-царів
Та ненаситних паничів,
Прокльонів братських за спиною
Та у сусідських руках зброї.
За правду слова та добро,
За Батьківщину, за Дніпро,
Борітеся за мир, за волю,
Брати та сестри чорноброві!
Щоб жили дружньо на землі,
Як в небі вільні журавлі.
Хай Кобзаря "слова-вітрила"
Дарують віру в Бога й силу!
Вишиванка, вишиванка
Вишиванка, вишиванка -
Це сорочка, мов веснянка.
Вишиванка - сила роду,
Довга нитка - це свобода.
Кожен колір - є основа:
Дух народу, мудрість слова.
Білий колір - єдність, цнота,
А рожевий - то турбота.
Чорний колір - біль, жалоба,
Синій - вірність, рідна мова.
А червоний, то - кохання,
Життя, пристрість та бажання,
Лідерство, міцне здоров'я,
(Символ Божої любові).
Колір зелені - стабільність,
Фіолетовий - то зрілість,
Жовтий - теплота й повага,
Чесність, щедрість, рівновага.
Помаранчевий - це гідність,
А блакитний - мрія, ніжність.
Різнобарв'я на тканині -
Це культура України.
Прославляймо у співанках
Оберіг наш - вишиванку!
Ты меня научил...
Ты меня научил жить свободно, без правил,
Балансировать чувствами в белых стихах,
Излечив мою душу, поверить заставил,
Что смогу я из сердца изгнать боль и страх.
Ты запреты нарушив, во мне растворился
Кислородом по венам... (нарочно судьбе);
Ты мой ангел и бес, с облаков что спустился,
Ты - безумная страсть от хмельного фламбе.
В каждом вдохе и выдохе, в каждой морщинке
Есть частичка тебя... (беспризорности след);
Ты внутри до сих пор, ты - моя невидимка,
Мудрость мыслей моих и юродивый бред.
Ты меня научил жить открыто, без правил,
Нарушая запреты, по звездам шагать;
Лунным бликом скользя за моими мечтами,
Ты меня вдохновил вновь стихи сочинять.
Я давно полюбила дожди
Я давно полюбила дожди,
Шелест листьев из ноября
И смотреть, как летят журавли,
Наблюдать, как не спит заря,
Пить душистый жасминовый чай,
Слушать ветров седую песнь,
Говорить всем обидам: "прощай",
Не внимать, как ноет болезнь.
И не думать, когда придет смерть,
Отпускать без печали боль,
О прожитых годах не жалеть
И встречать с улыбкой любовь,
Провожать дни ушедшие вдаль
И ценить все, что жизнь дает.
Я давно полюбила февраль
И снежинок дивный полет...
Мы души открываем и страдаем
Мы душу открываем тем, кто любит
И слепо верим в неподдельность чувств,
Не замечаем тяжести от будней
И лечимся любовью от безумств.
Страдаем от навязчивости сердца
К тому, кто равнодушием жесток,
Торопимся вендеттою согреться -
Ускорить безболезненности строк.
Срываем маски мы с врагов безликих,
Прямолинейностью вогнав в тупик,
Чуть что не так, уходим по-английски,
К святым иконам обратив свой лик.
В ошибках тяжких тихо признаваясь,
Спешим на исповедь с визитом в храм
И каемся, пред Богом преклоняясь,
Ниц падая к возвышенным мощам.
Дитя мое, мой ангелок желанный
Дитя моё, мой ангелок желанный,
Пусть этот мир прогнётся под тебя,
По-матерински я целую раны,
Боль превращая в капли янтаря.
Дитя моё, не плачь ты понапрасну,
Я рядом, даже если далеко,
Не дам твоей надежде я угаснуть,
Подставлю в трудный миг своё плечо.
Дитя моё, я с каждым новым вдохом
Живу тобой, (ты Господом мне дан).
Я чувствую, когда бывает плохо
Или когда вокруг тебя обман.
Спешу всегда я мысленно навстречу,
Молитвы посылая тебе вслед,
И утром ранним или в поздний вечер
Всегда тебе желаю долгих лет.
Жизнь - книга
Родители вручают холст для жизни,
Судьба предоставляет рамку нам,
Мы сами выбираем краски, кисти
И разрисовываем личный храм.
У каждого своя души палитра,
Изображен из разных линий путь.
Жизнь-это книга, что судьбой открыта,
С которой все мы постигаем суть.
Ах, мама-мамочка, родная
Ах, мама-мамочка, родная,
К тебе прижаться бы сейчас,
Тебя я часто вспоминаю
И слёзы капают из глаз.
Мне не хватает тебя, мама,
Советов мудрых и тепла.
Не заживёт от боли рана,
Внезапно в мир иной ушла.
Скорбит душа и сердце плачет,
Перед глазами образ твой.
Как много мама в жизни значит,
Она - любовь, уют, покой.
Я за спиною ощущаю
Тебя, родная, каждый день,
Ангел-хранитель ты, я знаю -
Ты оберег мой, моя тень.
Ах, мама-мамочка, родная,
"Так хочется тебя обнять"-
Себе шепчу, слезу роняя,
"Как маму тяжело терять".
Я говорю с тобой стихами
Я говорю с тобой стихами,
Ведь по другому - не могу.
Зима расчерчена штрихами
И тает в призрачном снегу.
В метелях замерзают чувства,
Нам всё былое не вернуть,
И час знакомства станет грустью,
И запорошит снег весь путь.
Я отрекаюсь от былого,
Осколки льда - любви хрусталь,
В стихах есть боль и сила слова,
Что глубже ранит нас, чем сталь.
И в каждой фразе рой снежинок
Взлетает выше облаков,
И прямо в сердце сотни льдинок,
Сильней, чем жало жгучих слов.
Зачем кричать и громко плакать,
Виня кого-то... Ну и пусть...
Мы не привыкли чувства прятать,
Любовь не учат наизусть.
Исповедь
Мы любим тех, кто недоступен,
Ложимся с тем, кто соблазнен...
И коротаем серость будней,
Терзая тех, кто покорен.
Мы проклинаем неприступных
И терпим от немилых боль,
Боимся показаться слабым,
Когда на рану сыплют соль...
В эмоциях и чувствах тонем,
Как камешек, ложась на дно,
Обиды дней минувших помним,
Молчим о доброте чужой.
Кричим и требуем прощенья,
Забыв о скромности своей,
Стыдясь потом души прозренья,
Скрываем правду от людей.
Живем с улыбкою о мести,
Грешим тихонько от Богов,
И, надевая маску лести,
Вмиг превращаемся в рабов.
Не бойтесь потерять ненужных
Не бойтесь потерять ненужных -
Неверных, лживых, равнодушных;
Храните в сердце тех, кто рядом
Вас обнимает добрым взглядом,
Кто не предаст вас и не бросит,
И счастье в вашу жизнь приносит,
Любовью согревает в стужу,
И кто открыл вам свою душу.
Пусть добрые слова согреют души
В мороз и солнце, и во время стужи,
Когда снежинок рой танцует вальс,
Пусть добрые слова согреют души
И теплотой окутывают вас.
Пусть Ангелы в веселом хороводе
Рисуют всем улыбку на устах,
Пусть будет счастье при любой погоде,
Пускай живет любовь в ваших сердцах!
Пусть крепкие объятия любимых
От бед вас защищают круглый год,
Пусть каждый день приятно-суетливый
Вам радость и удачу принесет!
СоветЧик
Спешите раздавать советы всем?
(Такая от природы есть натура).
Готов принять их каждый без проблем,
Желательно, на денежных купюрах.
Доченька
Доченька милая... ты моя девочка,
Слёзки утри, всё плохое пройдёт,
Время - песок, бесконечная ленточка,
В лучшее верь и удача придёт.
Ты моя плоть, моя кровь, моё зернышко,
Завтрашний день, благодать и покой,
Ягодка, Ласточка, ты мое Солнышко,
Знай, что всегда мама рядом с тобой.
Сердца частичка, душевная, милая,
Ангел невинный мой, радость и смех,
Господом Богом по жизни хранимая,
Мой самый близкий родной человек.
Ты все сможешь
Обыденность съедает время дней,
Чеканя каждый вдох и каждый выдох,
И хочется мне убежать скорей,
Чтоб от проблем насущных найти выход.
Вдыхать безумный терпкий кислород
И растворяться, словно в мыльной пене,
И слушать музыку - весны аккорд,
И пропускать мелодию по венам.
Вкушая март, по улицам бродить,
От счастья и свободы льдинкой тая,
Забыв обиды, искренне любить,
Проблем насущных суть не замечая.
И по утрам горячий кофе пить,
Ресницами рисуя нить рассвета,
И без ошибок жизнь свою прожить,
И верить лишь в хорошие приметы.
Плести из ласки нежной кружева,
Скользить по кромке сердца, улыбаясь,
Шептать любимым по ночам слова,
Чуть-чуть от неги грешной засыпая,
И прикасаться наяву к мечтам,
Себе позволив капельку, чуть больше,
Идти вперед по теням и следам,
Душою повторяя: "Ты всё сможешь".
Глава 2. Валентина Чайковская
Валентина Чайковська
Народилась 15.11.1950 р. в Україні. Закінчила Львівський політехнічний інститут. Інженер-будівельник. Працювала викладачем в училищах, у виконкомі в м. Нововолинська та на інших посадах. В1998 році репатріювалась в Ізраїль.
Член СРП Ізраїлю, НСП України і Міжнародної Гільдії письменників. З 2008 по 2016р.– очільник літературного об’єднання «Рішон». Автор 18-ти книг, написаних українською та російською мовами, перекладач, член Правління Всеізраїльського об’єднання вихідців із України. Більше 50-ти віршів Валентини Чайковської стали піснями.
В. Чайковська лауреат та дипломант літературних конкурсів (Україна, Ізраїль, Німеччина, США). Друкується в альманахах та періодичній пресі.
В 2021 році присвоєне звання Посла Миру по проєкту “КНИГА МИРУ” (Інтернаціональний Союз Письменників), академік Академії літератури, мистецтва, комунікації.
В 2021 році, в гаю “Вчених та діячів культури репатріантів” (Ізраїль), посаджене іменне дерево на честь Валентини Чайковської.
УКРАЇНІ
Україно люба! Ненько посивіла!
Тліють попелища у твоїх містах...
Вся планета наша з горя заніміла,
Майорить над світом синьо-жовтий стяг!
Україно-пісне! Матінко-Вкраїно!
Цілий світ за тебе молиться в цю мить!
Нездоланну віру, дух козацький вільний
Не поборе ворог! У вогні згорить!
Згинуть вражі діти на твоєму полі.
Вибухи стрясають тишу навкруги...
Чи ж були неситі??? Чи така в них Доля?!
А були братами... Нині – вороги.
Не побачить недруг жодної сльозини!
Вбитому зозуля літ не накує...
Ненько-Україно! Ти у нас єдина!
Встанемо за край наш, за життя своє!
ТВОЄ ІМ'Я
(Україні)
В очах твоїх, Вкраїно, світить жар,
Що здатний навіть ріки запалити!
І в'ється понад краєм помсти пар...
Бо як же вбивства нелюдям простити?!
В страху дитя схилилось на плече,
Шле ворог “Град” за “Градом” злісно!
За всіх загиблих так болить, пече...
А з горя серцю в грудях тісно-тісно!
Ніколи не проститься гріх лихим:
Жорстокість, вбивства і людей омана!
Ти переможеш, Ненько!!! А за тим –
Здіймешся знов – прекрасна, нездоланна!
... А лікар український клятву дав,
І оперує він чужого сина,
Що вбити йшов, та сам підбитий впав!
Горять міста, палає яворина...
Житами заколосяться поля,
Политі густо кров'ю двох народів...
І славитиме хтось ТВОЄ ІМ'Я!
Це той врятований... усім на подив...
«КОШМАР»
(уривок українською та росїйською мовами)
… І схлипнув в муках хлопець: “Мамо!”,
И замолчал другой навеки;
Він чийсь синок, як цей, так само...
А кто ему закроет веки?..
Він нині в край чужий ввірвався
Уже не с миром, а с войною!
Можливо, ще і не кохався?
О. Боже! Сжалься надо мною!
В боях не буде переможців!
Лишь нагнетенье дикой злобы!
Кров на вишиваній сорочці...
Рыданье матери над гробом...
Над журавлями горя злива.
И слышит сердце стон эфира.
Не вірю! Ні! Це сон жахливий!
Позволь проснуться!
МИРУ!!! МИРА!!!
* * *
Ну ніяк неможливо осмислить, прийняти
Цю жахливу жорстокість людей... Чи потвор?!
Як же можна полОговий дім обстріляти?
Лиш за це тільки буде вам післаний мор!
І не можна в природі усій відшукати
Більш підступного звіра! Немає таких,
Що малесеньких діток готові вбивати...
Не проститься повік, не відмолиться гріх!
Вочевидь не чекали ви опору зовсім...
Україна ж бо сильна! Послухайте гімн!
Об'єднався весь край в час зими і морозів,
Захищаючи Матінку-Землю, свій дім!
Проявляє Вкраїна відвагу і мужність!
Стали рідними всі – серце з серцем злилось!
І таку у цій ЄДНОСТІ чути потужність!!!
Тільки в небо, як янгол, здіймається хтось...
* * *
Що ж ви наробили, нелюди ліхії?
Чи не жаль на смерть вам посилать синів?!
Як у сорок першім... йдуть бої за Київ!
Не здаються Харків, Маріуполь, Львів!
Україно славна! Краю нездоланний!!!
Дух твій український повсякчас живий!!!
Хто боронить НЕНЬКУ — той в боях незламний!!!
Ввись летять до Бога наші молитви!
НАДІЯ
Згоріло дерево й неначе –
Вловило серце тихий скрип...
Природа знівечена плаче,
Скорботу й жаль ховає вглиб.
Униз засмучено схилилось
Галуззя верб на пустирі.
Так, ніби навпіл розломилось
Від болю сонце угорі...
Ридає гірко десь матуся,
І не злічити сліз-перлин –
У домовині повернувся
Зі Сходу найдорожчий син...
Які ж слова загоять рану
Батьківських зламаних надій?..
О, Доле-Доле, невблаганна!
Вже час змінити хід подій!
Вселилась ненависть у душі,
І на коні вже помста мчить...
Її кривавий слід по суші
Простягся вшир і у блакить...
Хто лічить сльози в хвилях горя?
Земля збентежено мовчить.
Слова молитви світ прозорять,
А в них – НАДІЯ мерехтить.
О, дай, Всевишній, Україні
Зазнати радості звитяг!
Дай людям МИРУ з височіні,
Де небо й сонце, ніби стяг!
Пісня “КОЛИСКОВА” (виконує Світлана Бендікова, композитор Михайло Бендіков):
Глава 3. Светлана Капуста
Из города Жёлтые Воды, Украина
Волонтёр ВСУ
Соавтор книг "Волшебные сказки", " Счастливые привычки", "Сила Мечты".
Соавтор антологии " Радость вдохновения".
АНГЕЛ МЕЧТЫ
Пьеса в стихах
В слепящей тьме, удушливой и пыльной,
Где кажется ход времени отпет,
Дышал упорно сыростью могильной
Безжизненно поникший силуэт.
Потухший взор, как будто онемелый,
Не восторгала жизни суета.
Давила грудь ему плитой замшелой
